Нерозгадана загадка
Хто може розгадати жінку —
Одвічну загадку природи?
То плаче, то сміється дзвінко,
Напевно, настрій від погоди.
Як осінь, щедра і примхлива,
Як літній дощик, вередлива.
Весною — незабудка світла
Коханням в її серці квітне.
Немов голубка, жінка ніжна,
Лебідка вірна, білосніжна,
Струнка берізка білокора,
Вона - і ласка, й непокора.
Як ангел, добра... Таємниче
Чаклункою у світ покличе.
Кохана жінка, як Богиня,
Душевна й мудра — Берегиня.
Прекрасна, віддана, мрійлива,
Вона казкова і вродлива.
Як сонце вранішнє, ласкава,
Немов князівна, величава.
Кокетлива і романтична,
Шикарна й дуже симпатична,
Чистосердечна, бездоганна,
Всерозуміюча і вправна.
Вона єдина й неповторна,
І фантастична, і проворна,
Грайлива, дуже енергійна,
Хвилююча і гармонійна.
Як мед, солодка, дружелюбна,
Немов гірка отрута, згубна.
Вона весела і хмільна,
Мов келих доброго вина.
Красива, чесна й дуже мила,
Буває, інколи, зрадлива...
Хто може розгадати жінку?
То плаче, то сміється дзвінко.